Історія Полтавської гравіметричної обсерваторії

Полтавська гравіметрична обсерваторія (ПГО) заснована у 1926 р. з ініціативи відомого астронома і геофізика чл.-кор. АН СРСР, академіка АН УРСР О. Я. Орлова (1880-1954). Спочатку вона підпорядковувалась Українській Головній палаті мір та ваг, у 1936 р. передана Академії наук УРСР, а з 1964 р. входить до складу Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна в якості філіалу цього інституту.

В 1926 — 1938 рр. обсерваторія виконала величезний обсяг робіт з гравіметричного картографування території України. В результаті визначень прискорення сили тяжіння більш як в 500 пунктах була створена гравіметрична карта України, необхідна при пошуках корисних копалин. Були відкриті ряд гравітаційних аномалій, в районах яких пізніше геологами були знайдені поклади нафти і газу.

Полтавська гравіметрична обсерваторія є фундаментальним гравіметричним пунктом, зв’язаним з світовою гравіметричною мережею, на якому впродовж багатьох років виконані різними організаціями вимірювання сили тяжіння, в т. ч. і абсолютні значення цієї величини.

За період 1930 — 1997 рр. Полтавська гравіметрична обсерваторія виконала великий об’єм досліджень припливних деформацій Землі (припливи в твердій Землі аналогічні морським припливам і виникають завдяки гравітаційному впливу Сонця та Місяця). Ці дослідження були виконані за допомогою надзвичайно чутливих та високоточних нахиломірів, гравіметрів та деформографів і направлені на вивчення динаміки земної кори та внутрішньої будови Землі.

В 1976 — 1992 рр. проведені неперервні дослідження нахилів обвалонебезпечної зони забудованої частини м. К.-Лібкнехтовська (Донбас), що дало можливість оцінити поточний стан цієї зони та планувати відновлювальні роботи.

З 1980 р. у Полтавській гравіметричній обсерваторії ведуться пошукові роботи по проблемі провісників землетрусів. Виконуються дослідження динаміки поверхневих шарів земної поверхні з метою виявлення закономірностей деформацій земної поверхні екзогенного походження, які будуть використані для встановлення функціональних зв’язків між геодинамічними параметрами та зовнішніми збурюючими факторами.

З 1939 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії здійснювались астрономічні спостереження за змінами широти Полтави за допомогою кількох інструментів — зеніт-телескопів Цейсса та Бамберга, призмовї астролябії Данжона, зеніт-телескопу ЗТЛ-180. Результати цих спостережень дозволили одержати важливі фундаментальні дані про рух земних полюсів, вивчити деякі тонкі ефекти обертання Землі (наприклад, вплив рідкого ядра Землі). Наразі широтні спостереження продовжуються з метою отримання уточнених довготривалих рядів координатних визначень з подальшою їх геофізичною інтерпретацією, а саме: дослідження та моделювання глобальних та регіональних геодинамічних явищ на основі сучасних математичних методів.

З 1964 р. на телескопі АВР-2 ведуться візуальні спостереження покриття зірок Місяцем, які виконуються в рамках відповідної міжнародної служби.

З 2001 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії у перманентному режимі проводяться GPS спостереження. Полтавська GPS-станція входить до Української мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки.

В 1992 р. введений в дію радіотелескоп УРАН-2, поблизу Полтави (с. Степанівка, Полтавського району), який входить в мережу радіотелескопів Академії наук України та має статус національного надбання України. За участь у циклі робіт «Розробка принципів наддалекої низькочастотної інтерферометрії, створення мережі радіоінтерферометрів для космічних досліджень і спостереження на ній» співробітники обсерваторії (В. Г. Булацен, А.І. Браженко) одержали в 1997 р. Державну премію України в галузі науки і техніки. За своїми технічними параметрами він посідає друге місце в світі після Харківського УТР-2. Його антена, що складається з 512 окремих антен, займає площу 28 тис. м2; в інтерферометричному режимі має значну роздільну кутову здатність та високу чутливість.

На радіотелескопі проводяться радіоастрономічні дослідження, які дали змогу одержати нові дані про просторову та спектральну структуру, радіовипромінювання космічних радіо-джерел різних класів. Найбільш важливі результати одержані при спостереженнях квазарів, радіогалактик та залишків наднових зірок, що свідчить про суттєві відмінності структури цих джерел на декаметрових хвилях порівняно з більш високочастотними зображеннями.

Радіотелескоп УРАН-2 ефективно використовується і для інших астрофізичних задач, зокрема для:

• вивчення спорадичного радіовипромінювання Сонця і Юпітера,
• вивчення радіовипромінювання пульсарів,
• вивчення мерехтінь космічних джерел на міжпланетній плазмі та іоносфері Землі.

На основі постійного удосконалення технічних можливостей радіотелескопу УРАН-2 у останні роки значно розширено діапазон досліджень — розпочато моніторинг радіовипромінювання Сонця, поляриметричні дослідження радіовипромінювання космічних об’єктів. Оснащення радіотелескопу УРАН-2 широкосмуговим приймально-реєструючим обладнанням нового покоління, робота по створенню якого виконується, дасть змогу і надалі зберегти світовий рівень та пріоритет української радіоастрономії. Радіоастрономічні дослідження на радіотелескопі УРАН-2 виконуються у кооперації з вітчизняними та зарубіжними науковими установами: Радіоастрономічним інститутом НАН України (м. Харків), Фізико механічним інститутом НАН України (м. Львів), Паризькою обсерваторією (Франція), Інститутом дослідження космічного простору (Австрія).

Найбільш відомі фахівці, що працювали в Полтавській гравіметричній обсерваторії:

• Орлов Олександр Якович — чл.-корр. АН СРСР, академік АН УРСР (1880 — 1954),
• Федоров Євген Павлович — академік АН УРСР (1909 — 1986),
• Аксентьєва Зінаїда Миколаївна — чл.-корр. АН УРСР (1900 — 1969),
• Попов Микола Андрійович — доктор ф.-м. наук (1910 — 1985),
• Баленко Василь Гаврилович — доктор ф.-м. наук (1923 — 2009).